Збірна України з дзюдо завершила чемпіонат Європи в Тбілісі без нагород, проте з важливими висновками та розумінням подальшого руху.
Де команда втратила свої шанси, хто з лідерів підтвердив клас, а хто поки не знайшов свою боротьбу, та яким буде подальший курс збірної у боротьбі за олімпійські ліцензії — в ексклюзивному інтерв’ю прес-службі ФДУ розповів головний тренер чоловічої команди Олександр Косінов.
— Олександре Івановичу, чемпіонат Європи в Тбілісі для збірної України, на жаль, завершився без нагород. Як ви в цілому оціните готовність команди до цих змагань?
— Оцінка, напевно, буде незадовільна, адже ми планували щонайменше одну медаль. І, відверто кажучи, були можливості боротися і за дві, а за кращих розкладів — навіть за три. Але маємо те, що маємо: найкращий результат — п’яте місце.
Якщо говорити загалом, підготовка почалася ще з чемпіонату України у вересні 2025 року. Далі був насичений календар — міжнародні старти, збори, виїзди в Південну Америку, де спортсмени поступово поверталися у форму після паузи.
У грудні провели важливий збір у Японії — 10 днів інтенсивної роботи з представниками японської школи та європейських команд. Це дало багато. Потім — загальнофізична підготовка і традиційний старт року: збір в Конча-Заспі та в австрійському Міттерзілі. Це були базові збори перед початком сезону.
Далі пішли офіційні старти — турніри Світової серії в Парижі, Лінці, Тбілісі та Кубки Європи. Саме за підсумками цих турнірів ми формували склад команди і бачили, в якій формі перебувають спортсмени.
— Хто з лідерів проявив себе найкраще в період перед чемпіонатом Європи?
— В першу чергу відзначу Антона Савицького, який стабільно тримав високій рівень — призові місця на серії турнірів, хороша динаміка.
З початку року стабільно додавав Дільшот Халматов, який став другим на Grand Slam у Парижі та Grand Prix в Лінці, показав дуже якісну боротьбу.
Гарний прогрес демонстрував Михайло Свідрак, здобув медаль на Grand Slam в Тбілісі, виграв у сильних суперників, зокрема бельгійця Кассе і серба Сіміна. Приємно, що в його боротьбі з’являється стабільність, впевненість.
Тоді ж, в останній вагон поїзда на чемпіонат Європи заскочив Артем Лесюк, який став п’ятим на турнірі в Тбілісі, і трішки не дотягнув до медалі. Проте бачимо, що Артем старається, працює, в його боротьбі з’явилися нові кидки.
Щодо важкої ваги — навпаки поки не вистачає стабільності. Наприклад, Євгеній Балєвський, показував хороший рівень в минулому році, але зараз дещо втратив, не може знайти свою боротьбу.
— Як пройшла фінальна підготовка безпосередньо перед чемпіонатом Європи?
— Декілька спортсменів, як от Дільшот Халматов, Владислав Колобов, Антон Савицький та Євгеній Балєвський перебували на міжнародному зборі в угорській Таті. А вже заключний етап підготовки пройшов у Конча-Заспі з 1 по 12 квітня. Усі спортсмени, які їхали на чемпіонат Європи, були на зборі.
Разом з тренерським штабом ми робили все можливе: якісні тренування, контрольні сутички, відновлення — сауни, масажі, медичний супровід. Завчасно провели аналізи, забезпечили спортсменів необхідними добавками і ліками.
Тобто тренувальний процес пройшов добре — всі відпрацювали на максимум і, звичайно, ми розраховували на гарний результат в Тбілісі.
— Давайте пройдемося по виступах на чемпіонаті Європи. Почнемо з першого дня.
— У перший день боровся Дільшот Халматов. Спочатку входив у змагання трохи важко, але далі показав характер, хорошу боротьбу.
Після поразки у чвертьфіналі, провів виснажливий втішний поєдинок із сильним бельгійцем, але на характері виграв його на «Голден скор».
За бронзу, на жаль, програв молодому ізраїльтянину — більше тактична помилка, треба зробити висновки. Але п’яте місце — це хороший результат і підтвердження стабільності.
Непогано почав свій виступ Артем Лесюк, впевнено виграв першу сутичку. У другому поєдинку з досвідченим французом Пікаром боровся рівно, але, на мою думку, не вистачило психологічної впевненості, щоб дотиснути. Цього разу француз явно був не в найкращій формі, тому цілком по силам було його перемогти.
У цілому підхід був правильний, але є моменти, над якими треба працювати.
— Що скажете про виступ Саїда-Магомеда Халідова?
— Він показує прогрес. Першу сутичку зі словенцем дуже впевнено виграв, потім дав серйозний бій дуже сильному супернику — призеру Олімпійських ігор з Франції Габі. В принципі боротьба була на рівних, тактично, фізично наш спортсмен не поступався, проте одна помилка у «голден скорі» — і все.
Бачимо, що Халідов додає, особливо психологічно. На кожних змаганнях йому трапляються непрості суперники, але відзначу, що на Grand Slam в Тбілісі він виграв сильного бразильця і непростого угорця. Йому лише 23 роки — тому все попереду, будемо працювати.
— У третій змагальний день боролися Михайло Свідрак та Владислав Колобов. Як оціните їх готовність?
— Михайло розпочав дуже впевнено, виграв у боснійця, потім у досвідченого італійця Еспосіто – неодноразового призера чемпіонатів Європи. Гарно побудував тактично сутичку, контролював, заробив оцінку «Юко», а потім ще й зробив больовий.
У чвертьфіналі програв сильному опоненту, чемпіону світу і Європи Арбузову — там була тактична помилка. На жаль, не вдалося поборотися, відчути суперника, будемо робити висновки.
У втішній сутичці проти бельгійця Кассе, якого Михайло перемагав три тижні тому, припустився помилки на початку, впав на «Юко», через що все пішло не по плану. Намагався, йшов вперед, але не вистачило. Знаємо свої слабкі сторони, треба працювати над захватами, над фізичною підготовкою.
Але загалом видно прогрес: він уже стабільно бореться на високому рівні, виграє сильних спортсменів, думаю, що далі буде лише краще.
Що стосується Владислава Колобова, він поки що набирається досвіду. В його активі є перемоги на відкритих Кубках Європи, але на найголовніших турнірах поки що не вистачає. В Тбілісі Влад не впорався емоційно, виглядав дуже розгублено.
— Четвертий день і важкі вагові категорії — на них були особливі надії?
— Так, ми безумовно розраховували на медалі.
В 100 кг Ярослав Давидчук в останній момент замінив Олексія Єршова, який з початку року показав не дуже гарні результати, до того ж багато хворів. В свою чергу Ярослав двічі був сьомим на Grand Slam, зокрема в Тбілісі виграв чемпіона світу Фонсеку.
На чемпіонаті Європи Ярослав також показав гарну боротьбу, виграв першу сутичку у серба, завдяки зачепу. Далі в поєдинку з олімпійським чемпіоном Коцоєвим з Азербайджану, мабуть, трохи не вистачило досвіду. Ярослав робив багато активних дій, за що суперник двічі був покараний «Шидо», але на «Голден скор» зробив необдуману дію, за що поплатився.
Що стосується нашого лідера Антона Савицького – сподівалися, що будемо боротися за медалі у вечірній частині, але, на жаль, не склалося. Варто відзначити, що чемпіонат Європи був надзвичайно конкурентним, практично 99% всіх найсильніших спортсменів були присутні. У Антона перша сутичка була з призером чемпіонату світу Кораллом, дуже досвідченим спортсменом, а далі по турнірній сітці також мали бути дуже непрості суперники.
Після вдалого початку року, медалей в Парижі та Австрії, для Антона була вибудована спеціальна програма підготовки під чемпіонат Європи. Безпосередньо перед змаганнями він був в гарній формі, легко впорався з вагою, добре виглядав на розминці. Але бачимо, що в сутичці не зробив того натиску, який був потрібен. Потрібно було одразу «забивати» суперника, не доводити до кінця. А так допустив помилку на останніх секундах — і це коштувало перемоги. Дуже прикро, адже він реально міг боротися за медаль.
Що стосується наших важковаговиків, то у Якова Хаммо були проблеми з коліном, не повністю готовий був, через що припустився помилки. Шкода, бо з його досвідом він мав розуміти, що з таким суперником потрібно боротися жорстокіше, щоб перемагати.
Євгеній Балєвський — фізично і технічно був готовий. До того ж жеребкування склалося так, що він міг бути мінімум п’ятим, якщо б виграв першу сутичку. Далі мав бути естонець, якого Євгеній перемагав на Grand Slam, а далі вже півфінал. Але, на мою думку, Женя не впорався психологічно. Не побачив я жаги, потрібного натиску... На жаль, не чув він і моїх підказок, щоб спробувати якось перебудувати сутичку.
— Якщо в цілому підсумувати виступ команди?
— Це мій другий чемпіонат Європи як головного тренера. І, на жаль, знову без медалей. Минулого року було два п’ятих місця, зараз — п’яте і сьоме.
Я бачу, де в нас є помилки, будемо над ними працювати, більше боротися, більше розбирати тактично. Але слід зазначити, що команда підтягнулася функціонально, є характер, є бажання перемагати. Думаю, що до чемпіонату світу маємо визначитися з «кістяком», який надалі буде боротися за олімпійські ліцензії.
— Попереду старт олімпійського відбору. Як буде вибудувана робота?
— Так, відбір починається з середини червня, з турнірів в Монголії та Китаї.
Наші лідери — Халматов, Свідрак, Савицький — зараз трохи відпочинуть і почнуть цілеспрямовану підготовку вже до цих турнірів.
Вже за тиждень частина команди поїде на турніри в Середній Азії — Душанбе та Астана. Там у нас буде 7 спортсменів і за підсумками цих змагань будемо формувати склад далі – на турніри олімпійського відбору.
Окрім того в липні запланований чемпіонат України, куди готуватимуться всі спортсмени. Для 2-3 номерів команди також заплановані відкриті Кубки Європи в Таллінні та Празі, де можна себе проявити і потрапити на турніри Світової серії.
— Чи буде до підготовки команди залучатися молодь?
— Обов’язково, адже у нас попереду чемпіонати Європи і світу серед кадетів, юніорів та молоді. У нас є перспективні спортсмени до 21 і до 23 років. Наприклад в 66 кг – це Назар Вісков та Гліб Дубіна, який повертається після травми. В 73 кг Сергій Нєботов, в 90 кг є Артем Бубир і Сергій Сокирко, в 100+ кг чекаємо на повернення після операції Миколи Грибика. Побачимо цих та інших хлопців вже на відкритому Кубку в Таллінні та чемпіонаті України, а далі будемо вирішувати, кого включати до складу дорослої команди на турніри Grand Slam/Prix.
— Цього року також запланований ще один важливий старт – Юнацькі Олімпійські ігри в Дакарі. Під ці змагання буде вестися особлива підготовка?
Ми вже практикуємо спільні збори — молодь тренується разом із дорослою командою, отримує досвід. Наразі я запровадив таку практику, щоб на збір дорослої команди залучати всіх чемпіонів України по молоді, плюс декілька кращих кадетів, які власне й готуються до юнацької Олімпіади. Це наш резерв і потрібно з ним працювати.
Хочу подякувати Федерації дзюдо України та Міністерству молоді і спорту за підтримку. Нам забезпечують можливість тренуватися, виїжджати на збори та змагання — це дуже важливо для результату. Робимо висновки, працюємо над помилками і, сподіваюся, вже зовсім скоро ми порадуємо всіх вболівальників.
