Президент Федерації дзюдо України Михайло Кошляк особисто підтримував нашу збірну на Олімпійських Іграх у Токіо. Про враження від змагань, перемоги та поразки, старт підготовки до наступної Олімпіади у Парижі, зміни в команді та багато іншого Михайло Анатолійович розповів в інтерв’ю, спеціально для офіційного сайту ФДУ.
Олімпіада відрізняється від чемпіонатів Європи та світу:
– Часто кажуть, що Олімпіада це зовсім інші змагання. Чи дійсно це так?
– На Олімпіаду їдуть кращі за підсумками дуже виснажливого тривалого відбору. 2 роки результат треба демонструвати на змаганнях найвищого рівня - чемпіонатах світу, Європи, Великих Шоломах і так далі. Кращим з кращих треба бути мінімум 2 роки. А тренуватися 365 днів на рік. Попри це, топ-атлети на самій Олімпіаді можуть програти на перших секундах, а п’яті-двадцяті у рейтингу можуть стати чемпіонами Олімпійських Ігор. Результати тут, ми бачимо, дуже несподівані. І не тільки в дзюдо. А загалом,це грандіозний турнір, неймовірні емоції. Навіть попри те, що не було глядачів на трибунах.
– Чому спортсмени-«топи» програють на перших секундах, чи то в перших сутичках?
– Це тісно пов’язано з психологією. Стійкість в стресових ситуація, відповідальність за результат - це дуже складно. Це як у футболі, де пенальті найскладніший удар. Велика відповідальність, всі від тебе на щось чекають, від твого удару залежить перемога. Так і тут. Радіють як за перше місце, так і за третє, сльози ми бачили і після перемог, і після поразок. Це все дуже складно пережити. Це дійсно надзусилля, я кажу це, як колишній спортсмен, і всі, хто потрапив на Олімпіаду, вже герої.
– Яка атмосфера панувала у стані нашої збірної?
– Неймовірна! Вони найкращі! Такі дружні, мені було дуже приємно це бачити. Головний тренер збірної Віталій Вікторович Дуброва майже не сидів на місці, постійно був у русі, спілкувався з кожним спортсменом, вирішував якісь питання, він молодчина. Геннадій Григорович Білодід – завжди надспокійний та врівноважений. Артем Олексійович Блошенко поїхав тренером чоловічої збірної на цю Олімпіаду, але для багатьох був спаринг-партнером. Тобто були кинуті всі сили на результат.
– Що тоді скажете власне про результат?
– Є в нашій країні дуже страшна річ. Незалежності України 30 років, будемо святкувати цю дату вже 24 серпня. А найвищі результати в спорті в нас були в 90-тих-двохтисячних, коли ми «доїдали», так би мовити, радянську систему. Підготовка, школа, тренери, спортсмени, бази – все з того періоду. За 30 років ми нічого нового не побудували, повірте. Тільки гірше. Я не кажу зараз про фінансування дзюдо з боку держави. В мене тут немає питань взагалі. Але я не можу вимагати те, чого немає. Держава допомагає певною цифрою і це дуже гарно. Без підтримки держави професійного спорту бути не може. Косово, бачили, у Токіо золоті нагороди дзюдоїстки виграли. Це дуже маленька країна, але там розвитком дзюдо опікується особисто Президент Косово. Грузія – там бюджет державний на дзюдо 5 мільйонів доларів на рік. У нас один-півтора мільйони доларів. А є ще момент, у Грузії інших видів спорту небагато і країна трохи менша. Розумієте, чому ми не можемо порівнювати за результатами Косово, Україну та Грузію, наприклад? І взагалі ніякі країни не варто порівнювати. Це неправильно. Деякі види спорту, дуже популярні в Україні, не сходять з екранів телеканалів та навіть не потрапляють на Олімпіади! Так що в дзюдо дійсно гарний результат у Токіо, тому що туди пробилися аж вісім українців, два в одній ваговій категорії. А за підсумками виступу – бронза, п’яте місце, сьоме та чотири дев’ятих. Це результат. А коли б не було у нас ані бронзи, ані інших залікових місць, і, взагалі ліцензій - тоді можна казати, що немає результату.
– Як вплинув на підготовку до Олімпійських Ігор коронавірус?
– Пандемія коронавірусу комусь краще зробила, комусь гірше. Перенесли на рік Олімпіаду і хтось зміг за цей рік стати сильнішим і виграти відбір. А хтось навпаки програв. Наприклад, наша Даша Білодід. Рік тому вона б виграла золото, у цьому сумнівів немає. А за цей рік вага пішла інша, адже вона подорослішала, різниця є між 19-річною людиною та 20-річною, погодьтесь. У віці від 10 до 21 кожен рік для будь-якої людини несе великі зміни. А для Даші перенесли цю Олімпіаду і було дуже нелегко втриматися цей лишній рік. Можливо там якимсь метальникам молоту чи диску це було навпаки краще і вони потрапили на Олімпіаду завдяки лишньому року. У всіх по різному.
Старт підготовки до Олімпійських Ігор 2024 у Парижі:
– Всіх хвилює, чи будуть якісь зміни в тренерському штабі збірної?
– Віталій Дуброва, на даний момент, найкращий тренер збірної України, освідчений, професіонал своєї справи, з колосальним досвідом. Є певні моменти і ми це будемо корегувати вже на найближчій тренерській раді, але за великим рахунком, я в тренерський процес не вмішуюсь. Тренерам нашим довіряю. І я бачу у майбутньому роботу тренерського штабу саме сьогоденним складом. Хочу, щоб вони займалися усією країною, а не персоналіями окремими. Я на них розраховую. Головний тренер збірної - це більше правильно вибудована організація тренерського процесу, а особисті якості спортсменів – це особисті тренери. Подобається, як Віталій Дуброва «підтягнув» тих же Сергія Дребота, Артема Василенка, Артема Блошенка. Це дуже складний процес організації роботи в збірній, багато аспектів і тільки зі сторони здається, що все просто. Про зміни у тренувальному процесі що можу додати? 200 днів на рік мають бути збори для основного складу, молодіжного та кадетського. Будемо збори розподіляти по різним регіонам – Дніпро, Харків, Львів, Київ, щоб не тільки у Конча-Заспі тренувалися, та й не може олімпійський центр у Конча-Заспі стільки часу нам виділити, тож будемо тренуватися по всій країні, аби не втрачати дорогоцінний час підготовки до Олімпіади у Парижі. Все! З сьогоднішнього дня розпочався процес підготовки, адже у нас є тільки три роки: рік на розкачку і два на відбір. Все це ми разом з тренерами обговорювали ще у Токіо. Будемо їздити на збори до Парижа та Токіо, там дуже сильні школи. Розвиток буде.
– Фінансування буде, таким чином, набагато дорожчим?
– Безумовно, новий рівень і це буде коштувати дорожче. Але ми будемо залучати приватні кошти. Вже зараз фінансово нам допомагає Наглядова рада Федерації дзюдо України і я, звісно, як президент витрачаю свої особисті кошти. Що ще зробили? З командою працює класний лікар, але є завдання знайти курси та постійно навчатися чомусь новому у спортивній медицині. Цим потрібно займатися окремо. Наш віцепрезидент Федерації дзюдо України Олександр Нагібін, який має вагу у європейському дзюдо, він директор з маркетингу EJU, допоможе нам з організацією тренерських семінарів для українських фахівців. До речі, вже з понеділка в Україні запрацює Академія дзюдо Міжнародної федерації дзюдо. Наші тренери знову матимуть змогу підвищитися в класі, при вдалому проходженні практичного курсу Академії IJF. Це ж стосується наших рефері. Має йти постійне зростання не тільки наших спортсменів, але й лікарів, тренерів, суддів. Й інтелект спортивний має йти в гору. Адже все змінюється, світ не стоїть на місці. І якщо ми не будемо зростати, то будемо тупцювати на одному місці. Також хочеться, аби дзюдо в нашій країні стало більш медійним. Ми над цим працюємо й ведемо перемовини з кількома телеканалами щодо співпраці.
Про різне:
– Часто чую думки, що багато талановитої молоді залишається поза збірною, та й зараз залишилися поза Олімпіадою через якусь несправедливість. Мовляв їх туди не пропускають. Чи є підстави для таких висловів?
– Це повна маячня. Значить ті спортсмени просто не можуть виграти відбір. Потрапити в збірну - це потрапити в трійку на Чемпіонаті України. Ось і все. Всі бачили, що виграв нещодавно Відкритий Кубок України 17-річний хлопець у вазі до 66 кг Євген Гончарко –потрапив на Чемпіонат світу серед дорослих. Так, задля світової першості він замолодий, але відбір виграв, отримав шанс, потрапив на світ. Днями, до речі, він виборов золото юніорського Кубка Європи у Бухаресті. Хлопець молодчина. Так що, я впевнений, що у Парижі для нас все тільки розпочнеться, а вже на наступній Олімпіаді 2028 року продовжиться. Буде тільки краще від Олімпіади до Олімпіади. Бо ми працюємо і є з ким працювати. А критикувати, чи писати якийсь негатив у соцмережах, звичайно, простіше всього (посміхається).
– Чи цікавитесь, як працюють федерації в інших країнах?
– В основному це сильне фінансування державне та контроль з боку керівництва федерацій. Але скажу так – ніде ні голова НОКу, ні Міністр, ні Президент федерації не можуть вплинути на спортсмена, аби він дав результат. І це не в моїх силах. Але моя задача - організувати умови, аби результат був. Збори, змагання високого рівня, комфортна атмосфера, медицина, психолог – все, що треба задля перемоги, а далі вже спортсмен має в голові прийняти якесь рішення й зробити свою роботу.
– А які ви особисто слова говорили спортсменам у Токіо?
– Ви вже тут і тому ви вже найкращі. Також кожному бажав отримати задоволення від змагань, отримати задоволення від боротьби.
– В деяких вагових категоріях на Олімпіаді у нас не було представників. Чи будете над цим працювати?
– Це навіть моя особиста задача та мрія, як президента ФДУ, аби в Парижі у нас був повний комплект ліцензій – 14. По одному спортсмену у кожній вазі.
Текст:Лариса Бабенко, пресслужба ФДУ
Фото:ФДУ
