Кеджау НЬЯБАЛІ: «Ми стільки працювали, що це не могло не принести результат»

29-річний дзюдоїст з Києва розповів прес-службі ФДУ про шлях до срібла Grand Slam у Дюссельдорфі, а також поділився своєю мрією про олімпійське Токіо.

 

- Якби в неділю зранку хтось сказав, що ви завершите день на п’єдесталі, як відреагували б?

- Насамперед дуже зрадів. Чи повірив би у це одразу? Так! Останні кілька років мені не часто, але все ж вдавалося показувати непогані результати. Але безмедальна пауза вже якось затягнулася. Тим більше такий відповідальний рік іде. Мені незабаром виповниться 30. Це мій останній шанс виступити на Олімпіаді. І не просто виступити, а гідно там відборотися. Тож я щасливий, що здобув такі потрібні мені для потрапляння на Ігри очки.    

 

- А перед цим турніром як ви оцінювали свої шанси відібратися на Олімпіаду?

- Можливо це прозвучить трохи самовпенено, але ми з тренером вірили і віримо, що я потраплю до Токіо. Просто ми з Віталієм Вікторовичем дуже багато працюємо заради цього. У нас чудова робоча атмосфера в залі, поруч такі спортсмени, як Георгія Зантарая і Яків Хаммо. А ще купа молодих хлопців рветься у бій. Відверто кажучи, я сподівався здобути нагороду ще на попередніх турнірах, зокрема на Гран-прі в Ізраїлі. Але програв там, потім поступився в Парижі. Це, звичайно, трохи похитнуло мою впевненість у собі. Але дякувати Богові, все вийшло у Дюссельдорфі.   

 

- З першими трьома суперниками ви раніше на змаганнях не зустрічалися, з ким із них розвідка боєм вийшла найскладнішою?

- Може скластися враження, що найскладніше мені було у другому раунді з німцем, адже там знадобився додатковий час. Але насправді і Шмідт, і дзюдоїст з Перу, з яким я зустрічався у стартовому колі, за рівнем майстерності поступалися Єгору Воропаєву з Білорусі. Ми з ним не зустрічалися на змаганнях, але багато боролися на зборах і я найбільше побоювався саме його.

 

- Для багатьох несподіванкою стала перемога Лі Кохмана над бронзовим призером ОІ-2016 і чемпіоном світу-2015 Гвак Дон Ханом. А наскільки здивувалися ви, коли дізналися, що у вчертьфіналі вам протистоятиме не титулований кореєць, а представник Ізраїлю?

- 90 кілограмів - така вагова категорія, що будь-хто може виграти у будь-кого. Кохман насправді минулого року дуже сильно себе проявив, ставши віцечемпіоном Європейських ігор. У Дюссельдорфі він на першій хвилині кинув корейця на бал, і будучи фізично міцним хлопцем, потім свою перевагу впевнено відстояв. Але мені особисто це було тільки на руку. Гвак Дон Хан для мене дуже незручний суперник. Я йому п’ять разів програвав, вкрай складно мені з ним боротися.

 

- Кохман не лише корейця на початку сутички кинув на оцінку ваза-арі, вам також довелося відігруватися?

- Ізраїльський дзюдоїст спіймав мене на моєму ж русі, але я не опустив руки і спокійно працював далі, адже відчував, що от-от знайду до нього підхід. Та й тренер підтримував, підказуючи: «Додавай темп!» Схожа ситуація була і у фіналі. Але цього разу я виявився до неї морально не готовий. Зробив прийом, промахнувся і впав на оцінку. Мене ця помилка ніби надломила психологічно. Такого не було, ані з Кохманом, ані з Мехдієвим. У півфіналі я, до речі, теж програвав бал. Але тут далася взнаки втома азербайджанця. Я потім зміг брати зручні для себе захвати і сповна скористався цим. Хоча суперник він для мене теж дуже незручний. І зараз на ходу, майже з усіх турнірів привозить нагороди.      

 

 

- Попереду у вас п’ятиденний міжнародний тренувальний табір у Дюссельдорфі. Сили на нього залишилися?

- Я навіть і не думав відпочивати. Налаштований був вже у понеділок вийти на татамі. Але тренер сказав, що хоча б день потрібно відпочити. Адже під час змагань у мене було дуже велике навантаження як фізичне, так і психологічне. Тож, дякуючи йому, зможу трохи перевести подих.   

 

 

 

Обновлено